Міжнародний день рідної мови
Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.
Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.
Сьогодні в коледжі викладачкою української мови, головою комісії ЗОГСЕД Ярошинською Н. В. було проведено мовознавчу вікторину "Розумака" на кращого знавця рідної мови серед студентів 1 та 2 курсів. До участі долучилися викладачі комісії. Перемогла у вікторині команда І курсу. Найактивніші учасники Софія Поприк, Владислав Шимановський, Анна та Анастасія Суздалєви, Ірина Дубинчук (І курс), Олександра Дубівка, Поліна Брановицька та Єлисей Мазурець (ІІ курс) були нагороджені грамотами.
Перед початком студентам було нагадано, що українська мова – одна із найдавніших і найбагатших мов на земній кулі. Австрійський мовознавець, професор, президент Міжнародної асоціації україністів Міхаель Мозер назвав українську однією зі світових мов.
Українська мова – це не червона лінія, яку захотів та й переступив. Це надміцний канат, це фундамент, основа нашої державності, це наш кордон, наша зброя, наш храм і собор душі української нації.
Ми не дамо зруйнувати чи бодай зазіхнути на державну українську мову. Студентам було цікаво дізнатися, що Михайло Слабошпицький у відомому романі описав факт, який викликає асоціації зі значенням мови для України.
"Космонавти брали для експерименту в політ проросле зерно пшениці. Посадили, якщо це можна так назвати, його там, де панує стан невагомості. Тобто випустили в плавання по кораблю зернинки, з яких уже повитикалися бадьорі паростки. Того, що сталося, космонавти не могли передбачити. Паростки збунтувалися. Позбавлені відчуття земного тяжіння й ґрунту, вони поповзли назад у зернини, а потім ізсередини розірвали їх".
Позбавити нашу націю, державу української мови – це те саме, що позбавити зерно ґрунту й земного тяжіння.
І навпаки, скрізь звучатиме українська мова – тоді все буде Україна, тоді ні в якої мерзоти не буде навіть формального приводу зазіхати на наші території, на наш інформаційний простір, на нашу святу й величну, необхідну щодня, як шматок хліба, українську мову.
Українська мова, Україна як незалежна, унітарна та суверенна держава були, є і будуть нині й навіки-віків!
