Роковини повномасштабного вторгнення в Україну

Рік очікувань та сподівань,
Рік, що поділив відлік часу на ДО і ПІСЛЯ,
Рік без когось, але із надією, що обіймеш,
Рік, кого вже ніколи не побачиш...
Рік, коли ти МОЖЕШ,
Рік люті і болю,
Рік, коли МУСИШ!
Рік людей із криці та сталі,
Рік країни, де лайка одного мотивувала сотні тисяч,
Рік дорослих дітей,
Рік страху і ненависті,
Рік врожаїв із садів перемоги,
Рік світла у темні часи,
Рік побутових речей, що стали символами,
Рік братів наших менших, що стали сиротами,
Рік, коли "Як ти?" стало найбільшим проявом любові,
Рік могил без кладовищ,
Рік сліз різних на смак,
Рік посмішок, але не сміху,
Рік, в якому кожен загиблий стає святим -
Рік нації з великим серцем...

Роман Насонов©

Коли закінчиться війна, Я розцілую всі ікони...

Коли закінчиться війна,
Я розцілую всі ікони.
Присяду в хаті край вікна
І буду чуть церковні дзвони.

І буду гладити лице.
Сльоза покотиться — піймаю.
І кожен клаптик чебрецем
В душі своїй повистеляю.

І я наплачусь досхочу.
Сльозами вмию всі могили.
Зварю відвар із перстачу
І вип’ю келишок для сили.

І вип’ю другий, щоб від ран
Не залишилося і сліду.
Наллю наливки повний збан
І понесу її сусіду.

Ми будемо удвох мовчать.
Хміліти разом й тверезіти.
Ми будем пошепки кричать
І в небо кидать жовті квіти.

І сині айстри розцвітуть
На полі битви під Херсоном.
Червоні маки проростуть
Під Києвом над збитим дроном.

Коли закінчиться... Коли...
Усі говорять, що нескоро.
Але готую я столи
І промовляю — скоро, скоро.

Ще день, ще ніч. Та й ще зима.
А там весна і перші грози.
Коли закінчиться війна
Я вам нарву букет мімози!!!

Ліна Костенко.